День слов’янської писемності та культури — 24 травня.

 

     На Україні свято встановлено Президентським Указом, виданим  17 вересня 2004 року. 

                              Щорічно 24 травня всі слов‘янські країни вшановують пам‘ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія — творців слов‘янської писемності. 

                           Кирило ( бл. 827 — 869 рр.) та Мефодій ( бл. 815 — 885 рр.) — брати з Солуні (Салоніки), відомі проповідники віри християнської, слов‘янські просвітителі, вважаються батьками слов‘янської абетки, сформованої на основі грецького письма для перекладу з давньогрецькоЇ мови священних книг.  На честь молодшого брата його назвали кирилицею. Але перший слов’янський алфавіт називався  глаголиця від слова «глагол»  —  по-старослов’янському «слово». Глаголиця проіснувала недовго, її замінила кирилиця, від якої утворилися алфавіти: український, російський, білоруський, болгарський, сербський. У кирилиці спочатку було 43 літери. Але згодом деякі з них стали зайвими, бо зникли звуки, які позначалися цими літерами. 

                         Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке у просторі і часі розширює функціонування мови. 

                        Найдавнішими творами були літописи. Літописи — це оповідання, в якому розповідь ведеться за роками. Автори, а це здебільшого церковники, писали їх від руки. 

                        Один із найвідоміших літописів «Повість минулих літ» було складено в Києві на початку XII століття. Автором його вважають Нестора Літописця. Оригінал (першопис) твору до наших днів не зберігся. Маємо лише пізніші списки (копії), зроблені (переписані) з першоджерела. 

                               «Повість минулих літ» — це перший літописний твір про історію й витоки Київської держави, що зберігся.  Літописець розповідає напівлегендарні версію заснування Києва, про початки Київської держави, її перших князів тощо.  Літопис побудований на особистих спостереженнях автора й розповідях, які він почув; містить не тільки розповідь про історичні події, але й оповідання, перекази, байки, використовує художні засоби, має художню цінність. 

            «Повість  минулих  літ» —  перша  в  Київській  Русі пам‘ятка, у якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Вона висвітлює історію східних  слов‘ян  та  князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов‘ янської писемності, відображає настрої різних суспільних верств.