Форум-театр Павла Браницького - 17, 18.04 ( Ліцей № 80; 1-2 класи)

 

                       Дві завіршовані казки Ганса Крістіана Андерсена "Перо та чорнильниця", "Льон" і народну казку "Ріпка", яка була представлена на розсуд  учнів першого класу вперше  - такими чудовими літературними творами порадував казкар Павло Браницький учнів  1 і 2 класів ліцею № 80. 

     

                            Літературне дійство,  в актовій залі ліцею, перетворилось на справжній дитячий театр -  хлопчики і дівчатка із задоволенням перевтілювались у головних героїв казок - Перо, Чорнильницю, Письменника, Папір, Льон, Ріпку, бабу, діда, кицьку, мишку. Вони кумедно грали обрані ролі, по-доброму кепкуючи один з одного.  

                         

                            

                           Причетність кожного до казкового джійства відчув кожен під час виконання пісня "Чорнильниця", яку чи не біля кожного хлопчика і дівчинки підспівув сам казкар. 

                            

                    Один із сегментів  казкового дійства "Папір та чорнильниця"  було  представлення повчального історичного відео у якому йшлося про те, що першими папір винайшли у Китаї. Мета відео -  докладно переповісти ліцеїстам про те, що для його винаходу і створення було докладено багато  зусиль  людей і нагадати, що без паперу нині не існує жодної сфери життя. 

              Жвавості під час зустрічі додала гра під час якої учні за допомогою лазерної указки влучали у листки паперу, де написані ті риси характеру, яких  дітлахи  хочуть позбутися.  Серед них - лінь, зло, заздрість.

             

            Кожна казка, представлена Павлом Браницьким,  має на меті змусити дітлахів зрозуміти підтекст  і зробити певні висновки. Принаймні,  головною ідеєю казки "Ріпка" - довести дітям, що спільна праця , дружба та взаємодопомога допомагають подолати будь-які труднощі. Цей наратив перегукуються із казкою Ганса Крістіана Андерсена "Перо та чорнильниця" . Натомість у казці "Льон" йдеться про життя людей, загалом.  

Вечір пам'яті подруги "Альпаки"- 15.04

15 квітня у "Мистецькій вітальні" бібліотеки відбувся вечір пам'яті посестри "Альпаки".

"Альпака" - це позивний української волонтерки, зоозахисниці, військової парамедикині медичного батальйону "Госпітальєри" Двойнік (Яневич) Марії-Христини Олександрівни, яка загинула 13 листопада 2024 року під час евакуації поранених на Донецькому напрямку.

 На цей вечір прийшли батьки, друзі, знайомі, наставники, аби згадати, розповісти про Христину, вшанувати її пам'ять.

Мама Наталія Михайлова ділилася спогадами про дитинство та юнацьки роки Христини, про її захоплення,  серед яких були подорожі, археологія, альпінізм, спелеологія тощо. А з початком повномасштабної  війни Марія-Христина активно займалася волонтерською діяльністю на користь ЗСУ, зокрема перевезенням автомобілів на фронт та евакуацією тварин з прифронтових територій. Наприкінці 2022 року вона приєдналася до медичного батальйону "Госпітальєри" як бойовий медик.

Батько Олександр Яневич звернув увагу на особисті речі доньки: каску, спеціалізований тактичний рюкзак і бронежилет. Також він розповів про обставини загибелі Христини та її значок, на якому написано "I am brave" (з англ. "Я смілива") та висловив вдячність всім сміливим захисникам України.

Кожен з присутніх мав слово і в кожному звучали біль, вдячність і світла пам'ять.

Посестри з волонтерського медичного батальойну "Госпітальєри" згадували, що Марія-Христина була високопрофесійною, сміливою та самовідданою людиною, яка ризикувала собою заради порятунку поранених. Її загибель стала важкою втратою для батальйону та всіх хто її знав.

Спогадами про Христину поділилась засновник та керівник зразкового художнього колективу "Дитячий театр "Спалах"" Алла Василівна Купчик. Марія-Христина у шкільні роки була активною учасницею цього колективу.

На вечорі пам'яті також були присутні юні актори театру та ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Під час заходу відбулась презентація "Виставки пам'яті подруги  "Альпаки"". Автором всіх фотографій є побратим та фотограф Енді Брейм.

Усі, хто прийшов на вечір пам'яті, довго не розходилися, говорили про Христину, згадували різні історії. У кожного залишилися свої спогади, якими хотілося поділитися.