День науки відзначається в Україні згідно з Указом Президента
(№ 145/97 від 14.02.1997 р.) щорічно у третю суботу травня.
Пропонуємо цікаву книжку для дітей «Сто фактів про видатних учених».
Для старших читачів ми створили інформаційний лист
«Наука і техніка: ювілеї 2021 року» та книжкову полицю за ним.
Дерево тримається корінням, а людина сім‘єю.
Народна мудрість.
Міжнародний день сім’ї — один із міжнародних днів, що відзначається в системі Організації Об’єднаних Націй. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає. Отже,20 вересня 1993р. відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який святкується 15 травня.
Це — один із найбільш приємних для всієї родини свят. І неважливо в якому статусі перебуває людина, і скільки їй років, адже цей день — прекрасна нагода згадати тих, хто тебе народив, тих кого ти полюбив, привів на світ чи назвав своєю родиною.
Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку.
У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави — необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.
З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона — джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини — ось мірило розвитку і прогресу країни.
Пропонуємо підбірку літератури «В родинному колі».
Для батьків представляємо матеріали тематичного куточка
«Дорослим для дітей і про дітей» з тематичною картотекою
«Батьківське довідкове бюро»( распредели красиво)
і надаємо інформацію
«Безпека дитини на дорозі: основні правила і рекомендації для батьків».
Василя Стефаника називають «першим українським новелістом», «володарем селянських душ», «великим майстром слова», «сільським філософом».
Василь Семенович Стефаник, прозаїк, публіцист, громадський діяч, народився 14 травня 1871 року в с.Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім'ї заможного селянина. Батько його був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту.
 |
| Хата де народився В.Стефаник |
Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці у 1890 році. (Покутська трійця — умовне об’єднання трьох українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини. Назва походить від регіону, оскільки всі троє були з Покуття. Завдяки постійні та тісній співпраці молоді письменники пройшли так звану Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом. Саме Іван Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича, Черемшини).
В.Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 року. Університет покинув, бо медицина його не цікавила.
У 1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник». Свої новели писав російською, польською та чеською мовами. У 1899 р.у Чернівцях з’явилася перша збірка прози Стефаника «Синя книжечка». 1900 року у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест».
У 1903 р. В. Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М.Старицьким, Панасом Мирним, М. Коцюбинським, Миколою Вороним. Також був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.
26 січня 1904 р. Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.
Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918 від Прикарпаття. Василь Стефаник захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини. Уряд радянської України призначив йому персональну пенсію, від якої він відмовився.
7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля могили матері згідно з заповітом новеліста. Тут створено літературно-меморіальний музей письменника.
Новаторство Стефаника полягає в тому, що він є творцем психологічної новели. Він будує сюжети не на розвитку зовнішніх подій, а на змінах почувань і переживань. У творах письменника немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі. Тому його твори побудовані на монологах і діалогах. Він прагнув щоб кожне слово у його новелах звучали, як згусток людського болю, повноголосо. Його твори стилі, глибоко ліричні, що порівнює їх із народною піснею.
Представляємо книжкову виставку-портрет
«Василь Стефаник — співець української землі».
Друга світова війна — найтрагічніша сторінка в історії людства. Вона принесла непоправні втрати, фізичні й моральні муки мільйонам людей в усьому світі.
Багато мільйонів людей віддали свої життя в ім‘я досягнення перемоги. Ми схиляємо голови перед пам‘яттю тих, хто загинув і віддаємо данину глибокої поваги ветеранам Другої світової війни.
На території України воєнні дії відбувалися протягом 40 місяців — із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. З початком війни над бібліотечними та музейними фондами України нависла загроза їх знищення.
Культурні цінності є спадщиною цілого народу, нації. Вони містять у собі пам‘ять про визначні події, людей, історію багатьох поколінь. Саме завдяки предметам, що зберігаються в музеях та бібліотеках, ми знаємо про багатовікові традиції культури українського народу.
Через швидке просування нацистських військ територією СРСР вдалося вивести небагато книжкових фондів чи музейних експонатів: це були фонди, що вважалися особливо цінними.
Внаслідок війни та окупації на території України було розкрадено та знищено понад 51 млн книг, рідкісних рукописів, стародруків тощо.
Визначні культурні цінності (книги, картини, ікони тощо) ешелонами вивозили з окупованих територій спеціальні німецькі організації та підрозділи. Грабувалися музеї, картинні галереї, бібліотеки, архіви, храми…
Чимало безцінних українських музейних, архівних, бібліотечних фондів донині вважаються безслідно зниклими.
Під час Другої світової війни Україна втратила до 250 тисяч предметів з 21 музею і близько 50 мільйонів книжок. Цінності, вивезені з України, становили 55% усіх культурних цінностей, які німці вивезли з Радянського Союзу.
Ідея реституції вивезених нацистами культурних цінностей виникла ще в розпал війни. 5 січня 1943 року СРСР, США, Велика Британія та п‘ятнадцять інших держав-членів антигітлерівської коаліції підписали Декларацію про повернення пограбованих нацистами пам‘яток.
У ході Нюрнберзького міжнародного трибуналу над німецькими військовими злочинцями було вирішено розпочати реституцію культурних цінностей, переміщених з окупованих територій під час Другої світової. Ешелони з культурними цінностями попрямували на Схід.
Реституції цінностей з американських складів було проведено в 1945, 1946, 1948, 1952, 1953 літа 1962 роках. Згідно з американськими дослідженнями,американці після війни повернули Радянському Союзу 534 тисячі культурних цінностей, з яких 167 тисяч були вивезені з Києва.
Факти повернення в Україну культурних цінностей мають потужний вплив на життя країни, і особливо — на моральне здоров’я нації. Бібліотечні, музейні, архівні колекції зберігаються довічно, вони не мають строку давності. І народи повинні турбуватися про повернення втраченого, як давно би ці мистецькі твори не були вивезені з їхньої країни. Незалежно від того, у чиєму володінні перебувають культурні цінності, вони залишаються власністю народу, якому належали спочатку.
/ за матеріалами журналу «Шкільна бібліотека».— 2016.—N 8.
Пропонуємо деякі матеріали за статтею Т. Д. Завалькевич
«Повернені багатства України».
У цьому році Верховна Рада України встановила 14 травня як
День пам‘яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.
Той, хто врятував хоч одне життя, врятував світ.
Біблійний вислів
Представляємо документальну книгу про те, як у роки воєнного лихоліття українці ціною власного життя рятували євреїв від неминучої смерті, яку їм готували нацисти.
Зубанич Ф. І. Посеред крику біди: Книга-колаж про українських «Праведників народів світу»:[Худож.оформлення М.С.Пшінки].— Київ: Веселка, 2004 —
174 с.:іл.
Коротко про автора книги:
День Матері в Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.
На сонці тепло, а біля матері добре.
Народна мудрість.
Є слово, яке утворилося з дитячого лепетання: ма-ма. Його промовляють вперше в житті , потім повторюють усе життя. Немає в світі ріднішої і дорожчої людини над рідну матір, людини, чия любов не знає меж. Матір дає нам життя, піклується, захищає…: ми все життя перед нею в боргу. Ми вишукуємо для неї небуденні слова — матінко, мамочко,матусю, нене, — але кажемо їх не часто. Та чи знайдеться доволі слів, щоб розповісти про мамину самовідданість і сердечність, мудрість і терплячість, роботящість і дбайливість, щедрість і ніжність? Завжди їх буде замало…
Все, що є у цьому світі доброго, красивого, світлого, лагідного, — все починається з наших матусь. З пошани до матері починається Людина; формується її милосердя, чуйність, людяність. Матір усе життя оберігає свою дитину, тож нехай і вдячність дітей матерям ніколи не буде запізною.
Багато складено про матір віршів, пісень, чимало написано художніх творів. Представляємо невеличку підбірку книжок за темою.
До уваги користувачів!
З 5 травня 2021 року бібліотека працює у звачайному режимі. Обслуговування проводится за наступними правилами:
1. До приміщень бібліотек, де обслуговуються користувачі, допускаються лише відвідувачі у захисних масках, що закривають рот і ніс, та одноразових рукавичках.
2. Працівники бібліотек обслуговують користувачів, використовуючи засоби індивідуального захисту (захисні щитки та маски, одноразові рукавички, антисептики).
3. Відвідувачі, які мають ознаки респіраторних захворювань, або підвищену температуру, до бібліотеки не допускаються.
4. Книги, які повернули користувачі абонементу, обов’язково проходять карантин протягом 4 днів.
5. Тимчасово відмінено відкритий доступ користувачам до фонду, що представлений у читальному залі. Для отримання таких документів необхідно звернутися до бібліотекаря.
6. Кількість осіб, що можуть одночасно перебувати в одному приміщенні,регулюється бібліотекарем і не може перевищувати 1 особи на 5м2. Відвідувачам необхідно дотримуватися фізичної дистанції у 1,5 м.
7. Час перебування кожного відвідувача у читальному залі, або Інтернет-центрі не повинен перевищувати 1 годину. Після закінчення роботи кожного користувача проводиться санітарна обробка стола, стільця та комп’ютерної техніки.
8. Масові заходи, що проводяться у бібліотеках, можуть одночасно відвідувати до 20 осіб із розрахунку 5м2 на кожну особу. Розміщення відвідувачів заходівздійснюється з вільними місцями поруч, спереду і позаду.
9. Щодня, відповідно графіка у бібліотеках проводиться провітрювання та санітарно-епідемічна обробка усіх поверхонь.
ЧЕКАЄМО НА ВАС!
