Осінь — чарівна пора року,про неї можна розповісти багато цікавих фактів. Восени буває літо — «бабине літо». Після зниження температури, дощів приходять теплі дні. Навіть часом спекотні — це так зване «бабино літо». У цей час можна спостерігати появу павутиння у повітрі та на деревах Листя змінює свій колір. З кожним днем листя від зеленого стає жовтогарячим, багряним та врешті жовтим. Згодом і зовсім опадає та стає сухим. Лелеки,журавлі відлітають у вирій. А горобці, голуби,сороки залишаються зимувати біля своїх домівок.
З настанням осені сонце піднімається все нижче й нижче. Його промені вже погано нагрівають землю. Коротшають дні, довшають ночі. Вранці довго клубочаться тумани. Сонячних днів значне менше. Температура повітря стає все нижчою. Дедалі частіше бувають заморозки. Осінні місяці — вересень, жовтень, листопад.
Першим осіннім місяцем є вересень. Наймальовничіша пора року! Небо в ясні дні ще радує блакиттю, яскравим сонцем, чистим повітрям, ранковою свіжістю. Ще дихається літом і не думаєш про зиму. Назва цього місяця пов’язана з вересом. — рослиною, вельми поширеною на Поліссі. Цей вічнозелений кущ цвіте з серпня і до кінця жовтня. Але найпишніше рожево- бузкове суцвіття вкриває соснові бори,торф’яники та піщані пагорби саме у вересні. Верес, як і липової гаї,є вельми цінним медоносом. С Черкасенко так написав про вересень:
Теплий ще вересень дивну мережу
Злотом червоним на листях заплів,
Злотом посипав і трави, і стежку,
Пахом осіннім сади напоїв.
У кожної пори року — своя вершина. В осені — це жовтень, водночас— сусіда ще теплого вересня і передзимового листопада. Іменувався він і рум’янцем, і корінником осені. Багряні жовтневі веселки та позолота флори дали десятому місяцеві року таку чудову назву — жовтень. Ця назва,як стверджують давні джерела, була відома ще з часів Київської Русі. Поруч з нею вживалося й словоі «паздерник».Воно походить од спільнослов’янського «паздер»,тобто, костриця. Саме о цій порі починали масово переробляти льон та коноплі. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла сушили в печі, потім їх м‘яли на терницях та голіруч, щоб очистити волокно від костриці. В народі кажуть: «У жовтні на день сім погод: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, ще й знизу мете».
Останній місяць осені — листопад — за характером ближчий до грудня.Його ще називають сутінками року, воротами зими. У листопаді стрічаються осінь та зима. Природа, ніби вагаючись, зі смутком прощається з яскравими барвами осені, прозорою далечінню, теплом, пташиним гамором. Сірувато шаруваті хмари опускаються дедалі нижче до землі,утворюють непроглядні тумани або ж обдаровують натруджену землю сніжинками-перлинками. Настають морозні,сірі дні. Тож, у приказці вірно говориться: «Листопад — вересню онук, жовтню — син, зимі — рідний брат».
Немає коментарів:
Дописати коментар