«Есть одно место ... которое я не променяю ни на какие другие в мире - это местечко Каменка».
(з листування П.І.Чайковського)
Петро Ілліч Чайковський (1840-1893) серед російських композиторів-класиків XIX ст. був і є найбільш популярним. Він мав загальне визнання протягом майже всього життя. Диригентські виступи на батьківщині та за кордоном, з виконанням власних творів завжди перетворювались в тріумфи. Чайковський був професором Московської консерваторії (1866-1878), директором московського відділення Російського музичного товариства, членом-кореспондентом французької Академії красних мистецтв (з 1892 р.), доктором музики Кембриджського університету і врешті, просто найулюбленішим композитором свого часу. Ціль свого життя він визначив так:«Я желал бы всеми силами души, чтобы музыка моя распространялась, чтобы увеличивалось число людей, находящих в ней утешение и подпору».
Чайковський народився в невеличкому українському містечку Волинську, де його батько, Ілля Петрович, за фахом гірничий інженер, був директором металургійного заводу. Перші музичні враження майбутнього композитора — це народні пісні та музика, яка звучала в сім’ї: романси, які співала мати, арії з опер, вальси й кадрилі у виконанні механічного музичного інструменту оркестрини — предмету сімейної гордості. «Я начал сочинять с тех пор, как узнал музыку...» — згадував композитор. Годинами, бувало, просиджував він за фортепіано. Але, незважаючи на яскраву обдарованість сина, батьки не думали про його музичне майбутнє. І Петра віддають в училище правознавства в Петербурзі, яке він закінчив у 1859 році. До речі, саме в училищі Чайковський вперше почав займатися музикою по-справжньому (музика викладалась для всіх бажаючих). Вже працюючи в міністерстві юстиції, у 22-річному віці Чайковський подав заяву про вступ до музичних класів при Російському музичному товаристві. А вже через рік став учнем першої російської консерваторії в Петербурзі, яку закінчив у 1865 році зі срібною медаллю— вищою нагородою на той час, і, як усі випускники, отримав звання вільного художника. У 1866 р. відкрилась консерваторія у Москві і вчорашній учень почав роботу педагога. Чайковський відразу став самостійним і дуже активним діячем у найрізніших жанрах музичного мистецтва.
Істинно народний російський композитор, Чайковський мав глибокі творчі зв’язки з Україною, яку гаряче любив. Багато днів свого життя провів композитор на Україні, і тому музика його увібрала в себе українські наспіви, наповнювалась ними так само, як і російськими. Він почув і передав у звуках красу і поезію української природи, людей, чудових українських пісень, — і тому особливо дорогий і близький українській землі. Українські сюжети і мотиви займають у музиці Чайковського особливе місце. До них композитор звертається у всіх видах своєї творчості. Це — пісні-романси «Я ли в поле не травушка была», «Вечер» та дует «На в городі коло броду» (на вірші Т.Шевченка «Чи я в лузі не калина була» та «Садок вишневий коло хати»); опери «Коваль Вакула» (пізніше названа «Черевички», за повістю М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»), «Мазепа» (за повістю О.Пушкіна «Полтава»); Перший концерт для фортепіано з оркестром, Друга («Українська») симфонія, частково у Третій та Четвертій симфоніях тощо. Ці твори та багато інших (всього ЗО) написані Чайковським (частково або повністю) на Україні. Серед них опери «Опричник», «Євгеній Онегін», «Орлеанська діва»; балети «Лебедине озеро», «Спляча красуня»; Другий фортепіанний концерт; збірники п’єс для фортепіано “Дитячий альбом», «Пори року», дитячі пісеньки тощо.
Тісними були й особисті зв'язки з Україною. Його дід Петро Чайка, українець з Полтавщини, був вихованцем Київської академії. Вперше Чайковський приїхав на Україну в 1864 р. Він проводив тоді літо в Тростянцях (село Харківської губернії, тепер Сумської обл.) в маєтку князя Голіцина. Петру Іллічу було тоді 24 роки. Перше українське літо залишило у композитора казкові спогади. В маєтку Чайковський написав увертюру «Гроза» — свій перший великий твір для оркестру (за сюжетом однойменної драми О.Островського). Це було завдання на літо (написати оперну увертюру) професора консерваторії А. Рубінштейна своїм учням. Чайковський блискуче виконав завдання і навіть достроково.
З того часу Петро Ілліч майже щороку по кілька місяців жив на Україні — в маєтку Низи (Сумської обл.) у свого друга М.Кондратьєва; у м. Кам'янці Київської губернії (тепер Черкаська обл.), де жила з родиною його улюблена сестра Олександра Іллівна Давидова, дружина сина декабриста — Л.В.Давидова; в с. Браїлові та Симаки (Вінницької обл.), де був маєток друга та благодійниці Чайковського Н. Ф. фон Мекк; в с. Гранкіно (Полтавська обл.), де проводив літо брат композитора Модест Ілліч. Завдяки тому, що в Україні жили близькі і дорогі Чайковському люди, тому, що серед друзів і рідних, серед чудової природи знаходив він душевний спокій і сприятливі умови для творчої праці, відвідування України і деяке перебування тут стало для композитора справжньою життєвою необхідністю.
Добре знав Чайковський Київ, Одесу, Харків. І його там знали і любили. В цих містах він диригував своїми концертами, був присутній на виставах своїх опер, зустрічався з діячами українського мистецтва. Неодноразово був у Києві проїздом, затримуючись на день-два, іноді більше, приїздив сюди і в особистих справах. Петро Ілліч дуже любив Київ. Полюбляв гуляти в місцевих парках, бувати на Володимирській гірці, Софійському Соборі, Києво-Печерській Лаврі. Кияни добре знали Чайковського. Його музику тут дуже любили. 9 грудня 1874 р. у Києві відбулася вистава опери Чайковського «Опричник». Композитор приїхав на прем'єру. Опера мала величезний успіх і увесь сезон не сходила з київської сцени. На виставі Чайковському було влаштовано овації, а артисти і оркестр піднесли йому лаврові вінки. В зв'язку зі своєю виставою Петро Ілліч у газеті «Русские ведомости» умістив велику статтю про київську оперу. Через 10 років в Києві вперше відбулася постанова опери «Євгеній Онєгін», а 19 грудня 1890 р. — опери «Пікова дама». Успіх був величезний. Море овацій, привітань, подарунків від публіки, а від артистів композитор отримав срібний вінок. В дні підготовки «Пікової дами» Чайковський був зайнятий не тільки репетиціями опери. 16 грудня він відвідав Київське музичне училище — це було справжнім святом для всіх учнів і викладачів. На честь композитора був надан концерт силами учнів (у програмі були і твори Чайковського). Дорогому гостю піднесли срібний вінок з дарчим написом. Композитор був присутній також на концерті Київського товариства любителів музики. На цьому вечорі місцевий піаніст Листовничий виконав Другий концерт Чайковського.
У грудні (21. 22) 1891 р. в Києві відбулися авторські концертні гастролі Чайковського, які пройшли з колосальним успіхом,нескінченними оваціями, захопленими відгуками публіки і преси. Перед концертами Чайковський відвідав засновника класичної української музики М Лисенка і ознайомився, за своїм наполегливим проханням, з ще незакінченою оперою Лисенка «Тарас Бульба», яка йому дуже сподобалась. Це був останній приїзд Чайковського в Київ.
Величезним ударом для всіх була звістка з Петербургу про раптову смерть 6.11. (25.10 ст.ст.) 1893 р. Петра Ілліча. Україна з тяжким сумом оплакувала композитора. Чайковського високо шанують в Україні. Твори композитора постійно в репертуарі українських театрів та окремих виконавців. Його іменем названо Київську консерваторію. В Низах і Кам'янці діють меморіальні музеї Чайковського. В 1958 році у Шахтарську (Донецької обл.) і Кам´янці було встановлено пам'ятники великому композитору. Щорічно на день народження Чайковського 7 травня, учні Каменської музичної школи надають великий концерт у місцевому Палаці культури і приносять квіти до пам'ятника геніальному російському композитору, який так любив Україну і переніс цю любов у свою музику.
Немає коментарів:
Дописати коментар