 |
| 15.01.1622 - 17.02.1673 |
Мольєр чи не найвсенародніший і
тому прекрасний художник нового часу.
Лев Толстой
Мольєр ( псевдонім; справжнє ім‘я Жан Батіст Поклен ) - великий французький драматург, театральний діяч. Жан Батіст Поклен походив із старовинної буржуазної сім‘ї, що протягом декількох століть займалася ремеслом шпалерників-драпірувальників та декораторів. Батько Мольєра,Жан Поклен, був успішним купцем,який торгував шпалерами і займався декором, при цьому він був придворним шпалерником Людовика ХІІІ. А от дядько Мольєра - Мішель Мазуель, був музикантом, створював музику для балетів, у 1654 році його призначили керівником Королівського оркестру з двадцяти чотирьох скрипок.
 |
| Будинок, в якому народився Мольєр |
У Жана Батіста було ще три брати та двоє сестер, що померли в дитинстві. Коли йому було 10 років померла мати. Його батько одружився друге, але помер 1636 року.
Захопленням Жана Батіста з дитячих років став театр. Дід частенько водив онука до Бургундського готелю на вистави трагедій,трагікомедій. Юнак мріяв стати актором, але ця професія вважалась однією з найнікчемніших, тому йому нелегко було переконати батька у своєму виборі. Довелося спочатку здобувати освіту юриста.
Випробувавши свої акторські сили в спектаклях і постановках учбового закладу, Жан Батіст разом з друзями заснував театр і взяв псевдонім Мольєр.
Молоді актори-аматори, зазнавши провалу в Парижі, вирушили з виставами до провінцій. Протягом тринадцяти років трупа «Блискучого театру» гастролює (1645-1658). За цей час Мольєр добре пізнав народне життя, отримав великий життєвий досвід; він починає опановувати принципи й прийоми комедійних жанрів, пише сценарії для своєї трупи.
Він сипав жартами, імпровізував, його легке заїкання давало комічний ефект, а обличчя з масивним носом, великим ротом і густими бровами
сяяло веселістю.
Мольєр не тільки сам цілковито віддавався сцені, він став першим учителем нових принципів сценічної гри. Через декілька років актор стає на чолі театрального товариства.
Розвиток таланту Мольєра як драматурга деяким чином спричинила необхідність оновлення репертуару трупи. За театральною традицією того часу високим мистецтвом вважалася трагедія. Аристократична публіка з презирством ставилася до постановок низького жанру. Але віршовані комедії Мольєра були написані з такою невимушеною, природною веселістю, з такою імпровізацією, жвавістю, що слава трупи Мольєра досягла Парижа.
У своїх п‘єсах Мольєр безжалісно викриває як суспільні вади, так і людські недоліки, сміється над духовенством і дворянством, висміює обмеженість французької буржуазії.
Вороги вирішили помститися драматургу: знесли будинок театру. Актори опинилися на вулиці без реквізиту, декорацій, але не покинули Мольєра, хоча їх запрошували в інші театри. Король виділив трупі нове приміщення в палаці Пале-Рояль, де Мольєр буде працювати до кінця свого життя разом зі своєю трупою, де грали його жінка й дочка.
 |
| Мольєр, його дружина Арманда i донька Мадлена |
До речі, коли Мольєр став найуславленішим письменником свого часу, Французька Академія запропонувала йому стати академіком, але за умови, що він покине театральну діяльність. Мольєр залишився актором і керівником свого театру, тому двері Академії для нього назавжди зачинилися.
Смерть до Мольєра прийшла на сцені - він помер одразу ж після постановки комедії «Удаваний хворий» (1673), де виконував головну роль. Церква спиралася похованню великого актора за християнським обрядом, ситуацію врятувало лише втручання короля.
 |
Фонтан Мольєра в Парижі на вулиці Ришельє, де жив і помер Мольєр.
Після смерті Мольєра король зберіг його трупу, об‘єднавши ії з трупою Бургундського отелю. Так з‘явився театр «Комеді Франсез», який і тепер має назву «Дім Мольєра».
Представляємо книжкову виставку
«Чудовий Мольєр».
