Книжкова виставка-портрет "Людина незвичайної долі:В.Винниченко" (26.07. - 140р.)

 

 Постать Володимира Кириловича Винниченка - знакова для вітчизняної культури. Письменнику судилася незвичайна доля, сповнена як тріумфів, так і трагічних епізодів.  

Цей талановитий  художник слова був відомим політичним діячем, який все  своє життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати.

Молодість Володимира Винниченка збіглася з початком ХХ століття. Обставини історії, умови, в яких існувала українська нація, а також особливості вдачі, громадянського темпераменту кинули його у пекельний вир політичної діяльності. Революційна пропаганда, арешти, тюрма, солдатські казарми - і водночас напружена літературна робота. 

   

У книгах для дітей письменник з любов'ю оповідає про  сповнені ризику пригоди своїх маленьких героїв, про диваків, або ж про таких дітей і підлітків, які чимось вирізняються серед ровесників. Симпатії автора - на боці гордих, неординарних, кмітливих героїв, які вміють захистити власну честь, стати в оборону правди і справедливості.

 

Листівка: Український інститут національної пам'яті.

У 1917 р. Володимир Кирилович став одним із лідерів української революції 1917-1921 рр., активним і дійовим політиком.  Окрім того, Володимир Винниченко стояв біля витоків української державності, був членом та заступником голови Української Центральної Ради, головою першого українського уряду  - Генерального секретаріату УЦР. 

Однак у політичній кар'єрі йому не дуже щастило. Настали тяжкі часи для державотворчої діяльності, тож В.Винниченку довелося емігрувати.

 За кордоном працює як художник-маляр і художник слова, пише п'єси, романи, публіцистичні праці, оповідання.

Члени Генерального Секретаріату – першого уряду України. Сидять справа наліво: Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Іван Стешенко, Микола Садовський. Стоять: Борис Мартос, Микола Стасюк, Павло Христюк. 1917 рік.

Володимир Винниченко залишив Україну, однак до кінця життя був небайдужим до її долі.

Його книжкам судилося народжуватися двічі: коли Винниченко почав уперше  друкуватися 1902 року і наприкінці 1980-х років, коли після довгих десятиліть замовчування його твори знову з'являються в Україні.

Літературна спадщина Володимира Винниченка вважається приналежною до золотого фонду України.

Винниченко, В. Вибране.- К.: Школа, 2002.- 304с.
Винниченко, В. Кумедія з Костем: Оповідання.- К.: Школа, 2005.- 432с.
https://old.uinp.gov.ua/news